З-поміж тисяч життєвих рутин
Виповзаєш як Грегор Замза
Уже не тим уже пустим
Уже в якійсь новітній фазі
Де тіло переходить в дим
Де провіщає херувим
Про судний день
І суть людей
Ти все те знаєш та наразі
Ти спотикаєшся у часі
Непроговорених ідей
Хоча і цілий і живий усе ще
І море віршів в серці плеще
І дух не хоче в карантин
І квітка постає з руїн
Живеш від втечі і до втечі
Боїться час свого предтечі
Хаосу у личині змін
Все починається із мін
Із вибухівки в голові
І сонце ядерне в траві
Розсиплеться на стоголосся
Новітні люди голі й босі
Їдять вугілля та бурштин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842736
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.07.2019
автор: Той,що воює з вітряками