І знову осінь пише повість дивну.
Та не на аркуші, і не пером.
А гронами червоної калини,
Кленовим позолоченим листком.
Галузкою п'янкого винограду,
Сумним-печальним клином журавлів,
Усипаним плодами яблук, садом,
І посивілим димом з димарів...
А осінь свою повість пише й пише...
І вже втомилось людство від журби.
І тільки дощ, блукаючи по кришах
Все хоче змити осені сліди...
Сумні сліди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842687
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2019
автор: Світлана Семенюк