Я піду в далекі гори, де Карпатський диво світ,
Тут розквітли едельвейси, то красунь дівочих цвіт,
Наречені, вишукані, тішать очі і маня́ть,
Ледь тримаються на схилі, намагаються встоя́ть.
В біло - сизому тумані, тягнуться в небесну синь,
Темні хмари тут химерні, залишають на них тінь,
Поміж них сонце яскраве, пестять промені рясні.
Ніжний вітру поцілунок, на душі тепло й мені.
Йду під гори величаві… Стрункі сосни й смереки,
Спів веселий, дзвінкий птахів, чудні звуки лелеки,
Нехай трохи поблукаю, по зеленім моріжку,
Вже й знайшла Червону руту – мабуть попала в казку.
Ой, ви гори й полонини, ген, не видно неба край,
Білосніжнії вершини, ваблять погляд мій удаль,
Ой, я очі, не відведу, там дрімають небеса,
Пісню вітру послухаю. Гарно! Яка ж тут краса!
11.07.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2019
автор: Ніна Незламна