Твоя вишиванка зачарувала,
У ній чимало ниточок.
Людську долю закодувала,
В життєву мить із пелюсток.
Ниток багато, розмаїттих,
Як мрій звитих у клубок.
В долю орнаментом вшитих,
І візерунками з казок.
Нитки малюють захід сонця,
Пшеницю, і життєві береги.
Закоханих, які дивляться з віконця,
В свою любов, що у віки пронесли.
У твоїй вишиванці вклались гори,
Живуть надії і безмежні шляхи.
Незвідані миті, неосяжні простори,
Повні любові в яких цвітуть сади.
Коли ти вишиванку одягаєш,
Сонечком сяєш в ранковий час.
Мене своїм теплом зігріваєш,
Дякую долі, що звела нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842584
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2019
автор: Віктор Варварич