Люблю свою Україну
У весільнім цвіті.
Бо вона найкрасивіша,
У квітковім розмаїтті.
Люблю нашу Україну
І сонячні ранки.
Гори, лани й степ широкий
І милі світанки.
Виблискують п'янкі роси,
Крокують барвисто.
Вклалось жито у покоси,
Наче золоте намисто.
Едельвейс у горах синіх,
Скелями мандрує.
Ромашки вклоняються до ніг,
Радість нам дарують.
Зустрічають нас волошки,
І літо барвінкове.
Ми пізнали свої стежки,
В поле загадкове.
Колосяться пшеничні поля,
Щедрими хлібами.
Тут зродилась моя доля,
З поміж берегами.
А над нами небо, зорі,
Світами мандрують.
В широкім неозорі,
Любов всім дарують.
А лузі цвіт на калині,
Схилився над водою.
Слава нашій Україні,
Крокуй твердою ходою.
Люба ненько - Україно,
Ми є твої діти.
Квітуй барвисто і прозро,
Щоб могли щастю радіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842583
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2019
автор: Віктор Варварич