Я все частіше помічаю,
Що в людях людяність втрачаю,
Від дір душею просідаю,
Але нема чим залатать.
У дірах протяг завиває,
Байдужість серце сповиває,
У милосердя не питає,
За що, кого, коли карать.
Жорстокість нині сповідають,
Щирість у вчинках проклинають,
І підлу зраду прославляють,
Із перших слів навчать брехать.
І одинокість серед людства,
Як прижиттєве самогубство,
Безсилі ліки і чаклунство,
Від неспроможності кохать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842566
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.07.2019
автор: SandraSandora