Дві кумасі, вже старенькі
На лавці сиділи,
Одна одній своїх кумів
В спогадах хвалили:
- Кум так тьохкав соловейком
Сусідам на втіху,
Що до нього прилітала
Вночі солов’їха.
Як вони було щебечуть
Удвох на подвір’ї!
Та бува, як поскандалять –
Шерсть летить і пір’я.
- А мій кум, бувало, вранці
Розкриє віконце,
А тоді як кукурікне!
Зразу сходить сонце…
14.09.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842469
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 19.07.2019
автор: САВИЧ