Щасливі і веселі злетіли ми обоє,
Туди де сьоме небо мене ти завела.
Отак злітає беркут , махнув крилом з під хвої,
Аж засвітився світ весь від іскри з під крила.
А потім вечір , вечір , такий красивий вечір,
Ти заплітаєш мовчки волосся у пучок.
А потім шепотіла такі красиві речі,
Я клав тобі на плечі тоненький піджачок.
До мене вся тулилась у піджачок закута,
Уста твої гарячі спалили геть мене.
І поглядами ми опутались як в пута,
І нас уже в ту ніч ніщо не схамене.
Гляділа ти на мене беззахисно й безмежно,
Дивилась так щасливо, що аж до німоти.
І лиш рука руки торкались обережно,
Їх сил уже не було порізно розвести.
1980р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842380
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський