Нам дали зрозуміти, що це буде жахливо.
Кожна скромна потреба, кожен дрібний порив,
Кожна ненависть буде роздута в легендарний буревій.
Розлючена – земля – і спустошена, як лиха
Мрія. Оскільки найгірше в нас візьме гору
І зруйнує все інше ущент.
Чимало років
Минуло. Коли ми нарешті зрозуміли, як мало
Нас переживе, – як мало ми полагодили
Або збудували, і воно досі не втрачене – щось
Велике і давнє прокинулось. І тоді наш спів
Викликав погоду іншого ґатунку.
Відтак тварини, яких давно вважали зниклими, злізли
З дерев. Ми дали новий початок одне одному.
Ми плакали, аби нам нагадали про такий колір.
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на щотижневі оновлення[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842269
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.07.2019
автор: o.fediienko