***

Якось  так  на  душі  тривожно,
дошкуляють  безсонні  ночі.
Справи  сірі,  як  поторочі,
влізли  —  витіснити  не  можна.

Поряд  ручки  такі  маленькі,
обхопили  дорослу  руку.
Виглядають  з-під  капелюха
дві  косиці  смішні,  руденькі.

Ви  найкращі  у  всьому  світі,
очки,  скупані  у  блакиті.
Де  навчилися  так  любити,
співчуттю  і  жалю  відкриті?

Де  навчилася  так  втішати?
—  В  тебе  я  є,  а  з  нами  тато,
тож  не  плач,  матуся,  не  варто,
краще  вип’ємо  чаю  з  м'яти.

Моя  крихітко,  моя  доню,
пташенятко  руде  тепленьке,
в  тебе  досвіду  тільки  жменька,
а  душа  —  осяяне  поле!

Що  ж  це  я,  "голова  садова"?!
Справи  зрушаться  —  буде  днина.
Помилуйся,  твоя  дитина
поруч  радісна  і  здорова!

Таня  СВІТЛА
07.2019  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842141
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2019
автор: Таня Світла