анархія - мати, і Київ – мати

анархія  -  мати,  і  Київ  -  (що  дивно)  мати.
і  вони  пекли  нам  у  грудях  й  вели  до  щастя.
і  за  них  у  нас  на  тілах  криваві  стигмати
(на  ногах,  на  чолах,  на  зап'ястках),
та  куди  ми  прийшли  зі  спотвореним  християнством?

не  за  це  ж  бунтували,  проходили  труби  мідні!
не  за  це  спростували  всю  піраміду  Маслоу  -
бо  за  свободу  виходять  голодні  й  бідні,
а  не  духовні  гурмани  у  шовку  й  касках.

бо  боролися  проти  суду  й  його  переваги,
бо  паплюжили  пап,  володарів,  президентів.

бог  дав  нам  мораль,  але  із  нею  -  наснагу  її  перетворювати  в  закон
і  його  елементи.

та  на  місце  зруйнованих  влад  ми  самі  вставали.

цей  сценарій  -  кільце,  не  єдине  у  цьому  пеклі.
як  писав  Кропоткін,  анархія  і  наївні  її  ідеали  -
це  єдине  що  нам  не  вдасться
у  темному  підземеллі,
у  загоні,  що  так  нагадує  римську  арену,
де  в  левовій  шкурі  хизується  гладіатор.
неможливо  не  битися  на  здичавілій  сцені,
де  звичне  діло  -  кривавий  дурний  театр.

10.07.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842109
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2019
автор: Дария Махно