Земле, спинися

Збуджений    тим,    що    мене    різко    збуджуєш,
Поглядом    граючим    ковзко    торкаєшся.
Ніжністю    рук    проростає    напруженість,
Губи    шукають    чуттєвих    оазисів.

Вища    вологість,    ніж    тіло    утримує.
Вийшли    цілунки    за    межі    пристойності.
Віссю    тяжіння,    палкою,    незримою,
Пристрасть    поєднує    прагнення    полюсів.

Світ    обертається    в    ритмі    проникнення.
Земле,    спинися!    Я    вийти    збираюся
З    себе    чуттями    до    крику    достиглими    -
Рвуться    на    волю    заласся    порталами.

Мить    пломеніє    бажання    багряністю,
Полум'я    дихає    в    леготі    дотиків.
Тіло    з    душею    в    коханні    єднаються.
Солодко    й    млосно:    і    млосно    -    і    солодко.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2019
автор: Серафима Пант