Припускаю, що ми перетнули фініш.
Що назад повертати пізно.
Припускаю, що більше нічого не вдієш.
І ми абсолютно різні.
Припускаю, що ввечері, в годину самотню,
Про мене ти не згадаєш.
І можливість обрати дорогу зворотну
Ти навіть не припускаєш.
Дзвінків, прогулянок, як і побачень
Не хочеш, я припускаю.
Мені побажаєш натхнення й удачі,
Я щастя тобі побажаю.
Несказане ли́шиться жестом напам’ять,
Засяде глибо́ко в душу.
Та більше від того калічить і ранить
Потік безкінечних припущень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842046
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.07.2019
автор: Іван Блиндюк