Тільки сильні живуть з ганьбою,
Слабкі вибирають безвість.
Тільки сильні керують юрбою,
Слабкі вибирають всесвіт.
Тільки сильні міста будують,
Творять раціональне майбутнє,
Так працюють, що серця не чують,
Там, де сила, серце відсутнє.
І зростають міста-хмарочоси,
Світ сховався в стальний кулак.
І все менше цвіте медоносів,
І все рідше вертається шпак.
А слабкі? По життю вони не крокують,
Не ховають дороги в асфальт.
Просто йдуть, ступають, мандрують.
Квазімодо у пошуку своїх есмеральд.
Слабкі сіють життя, роздають, як безсмертні.
І так дивно – не шкода віддати своє.
Найстрашніше для них – слабкі перевертні,
Найдорожче – дивитись, як сонце встає.
І так хочеться деколи бути слабкою,
Зупинитись, побачити, серцем відчуть.
Сильним не сила бути собою,
Бо не вільні вибрати власний путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841919
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Волинянка