Пізно, я перехворіла тобою,
В моєму домі давно розбиті вікна.
Рано, моє серце не навчилося знову відкриватися,
Я стала розумнішою i втратила віру.
На початку історії я ще могла розгледіти зорі на небі,
Зараз мій небосхил в хмарах.
Сьогодні я боюся побігти на зустріч, якщо покличеш ти,
Сьогодні я не хочу зустріти тебе, згадати все, зірвати накладені шви.
Не повертайся,
Я не хочу бачити обпавше листя.
Воно нагадує мені твоє обличчя.
Я на тебе вже не чекаю,
Ти не повинен знати те, що відомо мені,
Ти прийшов занадто пізно.
Навіть зараз я самотня,
Хоча поруч так багато нових друзів.
Цей Новий рік я зустріну з ними,
А на наступний день плакатиму від своєї безпорадності.
Колись зимовий день був прекраснішим з усіх,
Колись я читала казки.
Вважаю, що залишилася собою, але не помітила, коли мене обдурили.
Ти десь поряд, ти тут - в моїх думках, тому що ночі стають нестерпно довгими.
Не підходь,
Я не хочу, щоб сніг падав під ноги.
Він пам'ятає, коли я тебе полюбила.
Ти розучив мене чекати,
Я не повинна знати про те, що коїться у твоїх думках.
Ти пізно все зрозумів... я відпустила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841799
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2019
автор: К. Тарновська