Ми так хотіли світ змінити,
Але він перший поміняв всіх нас.
І цей процес вже не спинити,
Я знаю, пробував уже не раз.
Змінилось ми і стали тими,
Ким нас лякати всіх колись батьки,
І соромно нам перед ними,
Що об життя розбили кулаки.
Давно ми стали вже дорослі,
Та все ще залишилися дітьми,
Наївно віримо ще досі,
Що світом цим керують мрії й сни.
Хтось скаже, що я не нормальний
І хочу бути не таким, як всі...
Зате я справжній, я реальний,
І я такий як є у всій красі.
Мені нормальним бути скучно,
І прямо рухатися по житті -
Я йду по ньому хаотично,
Із творчим безладом у голові.
Бо набагато цікавіше
Плисти за течією все життя.
Динаміки ще голосніше,
У резонанс твого серцебиття!
Коли не знаю, що чекає
На мене в будь-який наступний день,
Мене це тільки надихає
До нових звершень і нових пісень.
Не думати, а просто жити!
Усупереч законам сірих мас,
Ми так хотіли світ змінити,
Але він перший поміняв всіх нас...
13.07.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841796
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2019
автор: grotath