Ніч липнева над нами розправила крила
Із сита на небо розтрусила сріблясті зірки.
Ковдрою темною все довкола накрила
Господинею стала до ранку вона залюбки.
Розпечене сонце сховала за обрій, за хмари.
Із моря на сушу погнала легкий вітерець.
Літнім дощем на склі малювала примари.
А потім у сад побігла мерщій навпростець.
В садочку трояндам спати вона не давала
Пелюстки голубила, пахощі з них позривала.
Закохані пари покровом своїм прикривала
І зоряні роси на трави і квіти чіпляла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841744
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2019
автор: Zoja