ДРІМАЮТЬ ГОРИ

Дрімають  гори  підоперши  небо,
Та  нам  з  Тобою,  любий,  не  до  сну.
Нам  так  багато  вирішити  треба.
Аби  зустріти  зоряну  весну.

Пройти  сніги,    негоду,  заметілі.
Щоб  не  зморозить    щирі  почуття.
Знайти  дорогу  і  дійти  до  цілі
Що  довжиною  у  ціле  життя.

Щоб  почуттям  цвісти  і  проростати,
І  не  збагнути.  де  б  мав  бути  край…?
В  обіймах  одне  одного  тримати.
Й  відчути  –  це  і  є  насправді    Рай.

Блакитне  небо    і  трава  шовкова,
Вода  джерельна,  поле,  ліс,  яри.
Пісенна,  щира  солов»їна  мова,
І  сонце,  що  видніє  з  -  за  гори.

09.07.2019  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841717
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Валентина Рубан