Коли все банально й до біса просте?
Коли у душі щось боляче б'є?
Коли відображення світу пусте?
Тоді, коли поряд немає тебе...
Тоді я не я, мов убита змія,
Лежу горілиць під плином буття.
Мою шкіру ковтає холодна земля.
Простір — смітник, людство — сміття.
Збігають роки, все чорніші думки.
Світанки у рамках, ми, мов сірники.
Від ідеї до неба злетять літаки,
Та без мрії повільно загаснуть зірки.
Знов прогавив свій час,
Чом так мало для нас?
Стрічки долі в руках:
То кохання, то страх.
10.07.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841677
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Моряк