Дивилась на портрети тих, хто віддав життя за вільну Україну, і щоразу тремтіла душа моя й туга низала думки, чом душі їх рано у вись відлетіли? А справжні ж були вони всі козаки!
Любов і смерть… На жаль, але можливе
У Україні явище таке:
Найкращі стебла втрапили у жниво,
Тому й п’ємо питво тепер гірке.
Любов і смерть… Як часто вони поруч
Крокують із людьми земним життям,
І добре, коли смерть знаходить пору,
Коли насолодився вже буттям.
Коли ж вона приходить надто рано
І платою є за твою любов
До України-неньки і багряно
Цвіте на її тілі твоя кров,
Болить мені, бо ж цілі благородні
Сповідуючи все своє життя,
До волі кликав маси ти народні
І першим був у сонмі тих звитяг.
На жаль, любов і смерть ще зводять шпаги
Над головою не дного борця,
Але свободи не зламався пагін.
І з ним ми будем жити до кінця!
22.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841602
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Ганна Верес