[color="#131dd4"][b][i]Яка прозора тиші нагота,
Яка глибока темрява у ночі,
Як солодко опівніч ця тріпоче
Зоринним небом душу огорта.
Укинув жмуток місяця до віч,
Умить розповноводив мої ріки,
І світ украв для мене під повіки,
І згірклу муку, як спливе ця ніч.
Хай вишневіє мˊякоть на вустах,
Хай огортає ніжність мою спину..
Розлий мене і випий до краплини –
Нехай насниться нами самота.
Лиш на світанку знайдуться слова,
Засолоніє завтра стерплий спогад.
Ця ніч минеться нами… мов дорога
Спливає
по загублених
слідах.[/i][/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841593
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Олена Жежук