Минає день. І ще один минає.
Багрянить місяць зорі ясночолі.
Щасливий, хто по-справжньому кохає,
Пливе в цілунків золотистім морі.
Приходить вечір тихо, непомітно.
Скрадається як кіт, так безголосо.
Цвіте кохання незвичайна квітка.
Вона до нього босою по росах.
І вічне небо свідком того дива.
Шовкові трави стеляться пахучі.
Вона із ним по-справжньому щаслива.
Його любов - політ з стрімкої кручі.
Життя минає швидко, що аж страшно.
Як трісочка - зайнялась і згоріла.
Йому без неї невимовно важко.
Вона йому зорею засвітила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841592
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Поцілована Сонцем