Давай пройдемось брате по батьківській землі,
давай згадаємо роки дитячі,ще зовсім молоді.
Згадай як гралися тут біля лісу ми,
а ще якими молодими були наші батьки.
Як хату будували і коли садили виноград,
а ще -ану згадай коли засновували сад.
Дивися-тут корову ми з тобою випасали,
а там в низу,сушити сіно ми батькам допомагали.
Ось подивись на той грабовий ліс,
який він був і як тепер,уже підріс.
Ти памятаєш,як ходили ми тут по гриби,
а ще ліскові оріхи там у двох рвали.
Ми тут родились,це батьківська земля,
тож брате памятай-рідна нам вона.
І хай роки біжать і ми уже досить сиві,
а ще змінились і "подалися" в батьки.
Але коли ми тут,то молодіємо в душі,
а ще розповідаємо про все,це нашій дітлашні.
Хай знають і памятають ,на життя-
в цю землю була вкладена душа.
Давй но брате-випємо стакан домашнього вина,
що породила батьківська,оця земля.
Подякуєм батькам і випємо за них-
будьте здорові,та хай лунає в хаті вашій завжди сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841586
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Бабич