ДІД І БАБА

Дід  мовчить  два  тижні  в  тузі,        
Розійшлися  вірні  друзі..
Пусто  в  нашому  селі,
Пару  курок,  три  кролі.
   
Лиш..,  ціпок  пустий  на  дроті,
Ніби  зуб  один  у  роті…
Баба,  правда  -  не  здає,
Мені  жару  піддає.

Раніш,  глянеш  на  село,        
Навесні  –  усе  цвіло.
Тепер  -  безліч  будяку…  
Незнайти  і  кізяку.  

Ні  корови,  ні  телиці..,          
Навіть  кіз,  лиш  одиниці.    
Розійшлися  в  прийми  дітки,
На  «великі  заробітки».

Нема    клубу  і  крамниці,
Не  знайти  в  дворі  копиці.    
 Що  було  –  давно  закрили…
 Та  хоть  «паєм»*  наділили.

Нема  того  дитсадочку,
Де  ходили    сина  дочки.
Ні  млина  нема,  ні  саду,
Вже  закрили  і  сільраду.  

А  які  були  теплиці
Коло  нашої  крамниці?!    
Колись  мали  і  овець,    
Та  тепер,  лиш  солонець.
                                                             
У  світлиці  три    ікони.    
Моїй  бабі  на  «поклони»
Партбілет,  десь  на  полиці,
 Де  збираються  мокриці.

Десь  валялись,  нагороди,
Жаль,  що  вийшли  вже  із  моди..  
Лиш  в  онуків  ширше  плечі,
Курять,  голяться,  до  речі.  

Ждемо  рік  дітей  у  гості,
Пів  села  вже  на  погості  
Підкрути…но  каганець,
Та  подай  мій  олівець.

Тай  затих    дідусь  у  мить,
Можить  знову  що  болить?...
Треба  їхати  в  "больниці"…
Продавати,  знов  кролицю.

Там  автобус…  знову  ліки…
Вже  б  заснути,  та  навіки…
Діду.?  каже  баба  діду,
Сідай,милий  до  обіду.
11.07  2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841576
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Сідий