ми засинаємо з тобою водночас
і в забутті за хвилю зустрічаємось
ті сни... про нас... усі вони про нас
приправлені то щастям, то печалями...
ти он біжиш, не відриваєш ніг
а я лечу безкрила, некерована
і ніби поміж нами світ проліг
бряжчить невідворотності оковами
береш мене, немов гарячий віск
я витікаю із долонь між пальцями -
над нами мов дамоклів меч навис
над обома сміливими зухвальцями...
холоне віск і набуває форм -
циліндри, кулі, виступи, заглибини
твоя любов - немов незримий фон
а голос - лише крик німої рибини
ти - кит, дельфін, акула чи русал
і вже тепер пливу в глибокім морі я
хто нас у цей химерний сон заслав?
хто вигадав оцю фантасмагорію?
ми засинаємо з тобою водночас
і дихання рівняємо затаєно
цей сон не вічний - тане сон-свіча
і ми в обіймах разом прокидаємось...
[i]Фото моє, а чий на ньому твір - не знаю. пам’ятаю лиш, що художник з Івано-Франківського кола митців[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841566
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Ulcus