Забувай

Забувай,  забувай,  забувай…
Хай  зітреться  усе  із  пам’яті:
і  ті  дні,  і  ті  миті  зрадливо  пам’ятні
хай  стираються  з  серця  твого.
Закривай  усі  двері  і  вікна,
щоб  ніколи  не  змогла  повернутися,
щоб  від  тебе  змогла  відсахнутися,
якщо  випадково  побачу  тебе.
Розбиваючи  ноги  об  камені,
тікаю  від  тебе  у  маренні,
закриваю  обличчя  своє  руками,
щоби  ти  мене  відпустив,  залишив.
Бо  тікати  далі  від  тебе  немає  сил
у  сплетінні  самотніх  слів.

(Альона  Хомко,  2019)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841399
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2019
автор: Альона Хомко