Чи на світі замало мільярдів людей,
Чи не тому навчалося змалечку вдома,
Полюбився жонатий – і серце з грудей
Вилітало, неначе талан весь – у ньому.
Засліпило кохання – куди би не йшла,
Про єдине лиш марила, мов наркоманка,
І які там буденно-домашні діла,
Коли трусить усю вогняна лихоманка?
Ні – щоб сісти, помислити – в нього сім’я,
Раз рішила зізнатися – хай там що буде! –
Ненароком чарує так трель солов’я,
Забувається, що говоритимуть люди.
Може й випала крихітка щастя на двох, –
Обпекло, засушило, на тому і крапка.
Готувало життя звичний всім епілог –
Розвінчалась любов, як на вітрі кульбабка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841233
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2019
автор: Оксана Дністран