він вперше за вічність свідомих стидається снів _
холодну емаль вигріває надщерблений місяць_
у третьому оці неоновий спалах зотлів,
від важкості луснув ланцюг вже забутих обітниць_
>
зомліла знекровлена тінь в павутині спокус,
бліда перестрашена бранка в короні терновій_
на мінус надії накладено відчаю плюс,
сумління нашіптує вирок на втраченій мові _
>
пропащі тотожні соромляться грати в цю гру_
із кожної миті вилазять_ як змії_ пророцтва_
вуста прагнуть оцту, спис гострий шкребе по ребру,
відлуння молитви щезає у пащі хаосу_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841202
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.07.2019
автор: Ки Ба 1