Найгірше ‒ це стати дикою,
І мати беззвучний клич,
І зробитися безликою
Серед мільйонів облич.
Найгірше ‒ це пливти у сивій буденності,
Де замість радості ‒ лиш сум,
І не виходить із гіркої злиденності,
Де замість вражень ‒ тільки глум.
Найгірше ‒ це бути ув'язненою у фальшивому та зрадливому коханні,
Яке ніби не має ні початку, ні кінця,
І перестати бути відвертою у справжньому проханні, русі та зітханні,
Які немов байдужість скручує в тугі кільця.
Найгірше ‒ безтямно залишитись на одинці,
Коли так хочеться від себе заховатись,
Прекрасного не помічати у живій клітинці,
Утратить віру й ні на що не сподіватись.
Найгірше ‒ це нічого не хотіти,
Не мати блиску у своїх очах,
І лиш спокус опалених кортіти,
І заблукати у своїх речах.
24.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841067
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.07.2019
автор: Оля Тимошенко