Священнику був котик другом,
Його самотність розділяв
І коли радість, й коли туга…
Та якось ввечері пропав!
Одразу кинувся шукати
Занепокоєний отець.
Знайшов пропажу біля хати,
Але на цьому – не кінець!
Його друзяка на березі
Сидів на самому вершку.
Нявчав так жалібно «на вежі»,
Що чути стало за версту.
Приманював священник, кликав,
Та кіт лиш спину вигинав…
Щоб якось запобігти лиху,
Отець машину підігнав.
Був план такий: машину взяти,
До мотуза вчепити верх.
Та тільки став він нахиляти –
Рогатки спрацював ефект!
Верхівка старанно схилялась,
А от мотузка – підвела!
Вже біля фінішу – урвалась
Й кота, як птаха, підняла!
Не встиг священник зрозуміти,
Що ж сталося за мить оцю.
Як кіт вже «вийшов на орбіту»,
Не зміг і муркнути отцю.
Та суть вся в тому, що насправді
Історії цій – не кінець!
І важко віриться тут правді…
По черзі все, не навпростець.
В сусіднім домі жінка жила.
Її малесенька дочка
У мами котика просила –
В дитини мрія ось така!
«Завжди я слухаюсь, матусю,
Веду себе, як вчила ти…
Чомусь немає в мене друзів,
Дозволь кошатко завести!»
Нема що матері сказати:
Дитина – янгол, та дарма.
Нових турбот не хоче мати,
І аргументів щось нема.
Ідея в мами тут з’явилась.
Сказала доні без образ:
«Ти б, дочко, Богу помолилась,
І матимеш кота ураз!»
І на колінах янголятко
До Бога молитви несло,
Просило в нього кошенятко,
Пухнастим другом щоб було.
Молитись дівчинка скінчила,
З колін не встигла підвестись –
Вікно тут протягом відкрилось,
І кіт в кімнаті «приземливсь».
Це той – священника друзяка,
Що в піднебесся аж «проник»…
Здавалось дівчинці, що плакав
Весь світ від радості за них…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841042
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 06.07.2019
автор: ЮНата