Притилепалам* сі з полі - сіно з мо складали,
Би го дощ не замочив, перед хмарів гнали.
Стефко квочку відвізав, я сі води впила,
Граблі кинув до стодоли, а за ними й вила.
Тілько в літі памітаю того депутата,
Чось із вилами літає - певно жи з загатов.
Шось му певно пороблено - вічно репетує,
Видно цівком глухуватий, або слабо чує.
Як но Стефко вила тєгне... просит вишиванку,
А я тихо ї ховаю за міртов* на ґанку .
Нема чого в вишиванці вилами махати,
Юш їден сі домахав, жи сі можна всрати.
Обійшлись мо господарку, вечерю втоптали,
Юш напевно спати з Сефцьом будемо лігали.
Поки я си ноги вмила, вийшла в коридор,
Стефко вперсі своїм писком у телевізор.
А там крику повні майтки, так сі всі жерут,
Хто кого, тай де, за шо- мало сі не трут.
До корита пре сі нарід, як би зварював,
Так всі хочут керувати, аби хто но дав.
Я сі дивлю до екрану... стоят два «Антошки»,
Іден в дзюрах на колінах, а другий з гармошков...
Натігнула м вукуляри - та то фейст лопата,
Той напевно бульбу має - то юш не загата.
Другого м впізнала з писка - таке, старе шило,
Купа літ уже минула, як на зорі вило.
І не можу тями дати, при чім та лопата?
Йой, та певно його жінка юш трохи горбата.
Від коли, мій Стефцю любий, хлопи грядки полят?
Бо туті, як не співают, то моцно говорят.
Та ті, Касю, йдут до ради, хочут в депутати,
Шось їм певно пороблено - мікрофон, лопати...
Грасівничка тоже з ними, бо має три зуби -
Так їм слинка юш тече, аж попухли губи.
То купіт си машинки губи закатати,
Бо вам можут на фуярці* тоненько заграти.
Мірта- вид вазону, фуярка- губний музичний інструмент, на подобі сопілки, притилепалася - прийшла.
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841020
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2019
автор: Леся Утриско