Душа вирушає ( Володимиру Сироті)

Пам’яті    Володимира  Констянтиновича  Сироти  
вчителя  Райгородоцької  загальноосвітньої    школи
присвячую



Духмяно  липи  зацвіли  
Десь  в  холодочку,
А  бджоли  знову  загули
В  його  садочку.
Нектар  липневий  не  беруть,
Хоча  літають.
Деінде  мед  вони  несуть
Й  сюди  вертають.
Його  вже  зіронька  ясна
Для  нас  не  сяє.
Життя  обірвана  струна
Іще  співає.
Струна  тихесенько  бринить  
По  всіх  октавах
І  промінь  сонця  жебонить  
В  зелених  травах.  
А  болем  змучена  душа
В  світи  рушає
Так  потихеньку,  неспіша  -
Її  чекають.  
Тепер  звільнилась  від  недуг    -
Все  залишає..
Із  жалем  дивиться  навкруг
Понад  розмаєм
У  ту  далеку  неба  синь,  
Та  й  відлітає.  
А  вслід  мелодія  бринить          
І  затихає.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2019
автор: Ольга Калина