Палали-курились багаття козацькі степами,
Котилися орди, і бранці у безвість брели;
І війни Богдана – століття кривавої драми,
Й Батурин розп’ятий, і Січі забуті хрести…
Нас дикі сусіди навчали в кривавому полі,
То Каїна внуки, Петрові сліпі байстрюки.
Без крові – нікому й ніде не давалася воля,
Тож шлях наш кривавий, а жертви волають до мсти.
Історія вчила, кого називати братами,
Та пам’ять коротка, чи розуму Бог нам не дав…
У полі донецькім забовкали «гради» над нами,
Шматують Вкраїну у вирі смертельних заграв.
А Сотня Небесна зоріє з висот недосяжних,
Дивуються браття: - За що у борні полягли?
Пішли в небеса за Вкраїну колони відважних,
А пам’ять Майдану вже топчуть оті, що втекли.
Нас кличуть до бою Майдану знамена суворі,
І совість терзають на свіжих могилах хрести…
Свобода нікому й ніде не давалась без крові,
Отож не дрімаймо - в борні досягнемо мети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840922
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.07.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)