Повернись хоча б у сни
Порадуй душу присутністю своєю
Не має в ній тії весни
Любові, що була для нас зорею
Яка вела нас в далечінь
Будні, які були святами
Маячить тепер неначе тінь
Була та мить лише казками
В душі й тепер живе вона
Роки ще більшою зростили
Оксамитами пливе та " пелена"
Жили, раділи і любили
У тебе є своя сім'я
То ти колись про те забув
Зіркою для тебе була я
Чому пізно так збагнув?
По зразку, якби була доля
Міцність, яка потрібна сім'ї
Щастя якому світять зорі
Панує справедливість на землі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840854
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2019
автор: Валентина Ярошенко