На моїх руках заснула,
Все забула, не почула.
Шепіт вітру йде луною,
Вона спить собі зі мною.
Трепет листя, сонні очі,
Так від ранку і до ночі.
Хоч мільярди за стіною,
Залишаюся з одною.
Стану дахом, якщо грози,
Вип'ю всі пролиті сльози,
Віддам крила, хоче -- вкушу,
Вона гріє мою душу...
Скоро ранок, перші півні.
Її устонька чарівні.
Все дивлюсь й не засинаю,
Щось прошу, в кого не знаю.
В небесах лиш сяють зорі.
Всесвіт -- океан, ми в морі.
Її руки, мовби хвилі...
Перед часом всі безкрилі.
Ось вже сонце пробиває,
Тепер кожен птах співає.
Знай, нічого більш не треба,
Лише в ній моя потреба.
*усміхаюся до неба*
Присвячено Крихітці
29.06.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840821
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2019
автор: Моряк