Місто кипить і піниться,
Наче відьмачий чан,
Тільки но ранок виллється
Й цноту свою втрача...
День, як той пес розлючений,
Щириться та гарчить,
Вечір зітхає змучено
І пролітає вмить.
Ніч, майже мертвих вкладує,
Спим і не бачим снів...
Боже, чи є що радує
Бідних твоїв синів?
Дивиться Бог, не кліпає,
Свічка горить дарма...
Небо зірками всипано...
Може його нема...?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840791
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2019
автор: Вєтка Миловець