СВІТАНОК

Коли  світанок  прикрасив  золотом  долину,
а  вітер  пестить  ліс,наче  малу  дитину.
Та  у  срібній  річці  грає  сонця  промінець,
ти  у  Закрпатті-бо  краю  мого  все,це  є  взірець.

Могучий  край  -у  той  час  тендітний  як  дитина,
до  себе  манить,навіть  квітучая  ожина.
Тут  вся  природа,має  в  собі  ніжну  душу,
це  відчуваєш  у  вітрові  й  воді-по  звуку.

Це  Закрпаття,це  такий  могучий  край,
в  який  не  можна  не  закохатись-тільки  пізнай.
Гори  високі,ліси  зелені  та  річки  могучі-
це  все  є  Закрпаття  і  сади  його  квітучі.

Опришки,вівчарі  і  ще  прославлені  бокораші-
це  всі  гоцули,вони  плоди  цієї  Закрпатської  землі.
Вони  плоди  які  створила  матінка  земля,
що  Закарпаттям  ними  названа  була.

І  бродячи  по  місту  чи  гірськім  селі,
що  раз  сильніше  закохуюсь  у  ці  краї.
Душею  переповненою  радості  кричу-
я  теж  гоцул,тому  я  Закарпаття  так  люблю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840790
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2019
автор: Бабич