Чи вже люблю, я ще не знаю
Там соловей у зелен-гаю
Виводить пісеньку свою -
Люблю, люблю – тебе люблю!
А я ходжу і серце краю,
Чи вже люблю, я ще не знаю…
- Нащо гнітючі й сірі дні?
Скажи мені, скажи мені,
Чого ти заміж не береш?
Не зізнаєшся… душу рвеш...
- Згадай, колись у чистім полі
Збирали ми ромашки долі…
Жайвір все пісню нам співав,
Бо він кохав, він вже кохав!
А я любив, чи не любив…
Сумний ходив і все мовчав,
Я ще не знав…
- Ти все чекав, чогось чекав!
Зістаривсь міст наш через став
Отой де в юності гуляли,
А ти чекав, ти все чекав!
Давно гніздо лелеки звили
У тім саду, де ми ходили…
Вже відцвіла калина в лузі,
А ми з тобою лише друзі…
Я теж чекала… у зимній холод,
Коли покоси полягли…
Чекала, що прийдеш, коханий -
Побратись так ми й не змогли…
У дні ясні, аж до смеркання
Чекали звечора й до рання
Двоє… Усе чогось чекали…
А доля їх не поєднала...
В.Ф. - 20.05.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2019
автор: Веселенька Дачниця