Нема землі, святішої за нашу,
Бо святість визначають не хрести,
А кров синівська, що спинила Рашу,
Собою нас зуміла захистить.
Немає щастя, більшого за волю,
За неї не один синок згорів,
Виборюючи Україні долю,
Щоби жила заможно, без царів.
Немає віри на порожнім місці
І казки без щасливого кінця.
Земля моя – Карпати, Крим, Полісся
І край Донецький з водами Дінця.
Нема землі, щедрішої за нашу.
В ній біль, краса й добро переплелись.
Ніколи її слава не поляже,
Бо коди українства збереглись
У серці патріота і дитяти,
А код – то особлива роду річ.
Нема для них, крім України, матір.
Коріння ж коду – Запорізька Січ.
17.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840684
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2019
автор: Ганна Верес