Перша крапля впала непомітно

Перша  крапля  впала  непомітно
І  думки  змішались  в  голові.
Як  мені  це  все  давно  набридло  -
Жити  в  світі,  повному  брехні.

Все  навколо  тільки  біль  приносить,
Що  терпіти  вже  не  можеш  це...
І,  буває,  думаєш  -  вже  досить,
Хочеться,  щоб  закінчилось  все.

Боляче  дивитися  на  себе,
Боляче  дивитись  на  людей,
І  життя  вже  не  безхмарне  небо,
Не  театр  це,  а  Колізей.

Страшно,  бо  не  знаєш  що  чекає
Вже  на  тебе  завтра  в  цей  же  час,
Ні  для  кого  значення  не  має  -
Ти  згорів  чи  вже  давно  погас.

І  страшнішої  немає  болі,
Ніж  коли  у  стінах  ти  своїх
Кожен  день  вмираєш  сам  поволі,
А  десь  за  вікном  лунає  сміх.

Чи  тоді,  як  марні  сподівання
Ти  давно  вже  випустив  з  руки...
Біль  душі  за  втрачене  кохання,
Чи  даремно  прожиті  роки.

І  коли  це  все  давно  набридло,
Ніж  виблискує  в  руці  твоїй,
Хочеться,  щоб  все  те  остогидле
Більше  не  приносило  цю  біль.

А  хтось  скаже  -  завжди  є  надія.
Я,  можливо,  пізно  зрозумів,
Що  легке  життя  -  це  тільки  мрія,
Та  спинитись  вчасно  не  зумів...

Перша  крапля  впала  непомітно,
Вже  думок  ніяких  в  голові,
Дотик  сталі  ніжний  як  повітря,
Тільки  лезо  повністю  в  крові.

01.07.19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840618
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2019
автор: grotath