Розказав як єднається з Прутом,
Як в тандемі вони пливуть.
Як пливуть вони далеким маршрутом,
Як пташки у лісі гудуть.
Розказав про людей, що були тут до мене.
Що торкалось промінням сонце,
Подекуди пекуче, шалене.
Як виглядали діти у віконце.
Лиш печаль його охопила,
Коли згадав він біль свій сердечний.
Як колись тут пара любила
Біль для нього був цей незвичний.
Розказав про любов, що в будинку жила.
Колись був тут хлопчина.
Його мавка безмежно любила,
Вона його зманила очима.
Кохання безмежне їхнє було
Та інколи в душі людській буває зло.
Сусід із заздрості убив
Кохання хлопчини згубив.
З того дня Черемош другом був.
Покохати хлопчина іншу не зміг, -
В душі пустоту відчув.
Так минали сонце та сніг.
Та печаль відійшла з часом
І попросив він Творця,
Бути з Черемошом разом -
Став він притокою Ільця.
Історію цю старі переповідали,
Щоб діти любов не руйнували.
Невпинно спокою душевного шукали,
Та жадно кохали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840571
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2019
автор: Олена Дибель