Палає ненависть сліпа,
Калічить і згинає спини,
І хто впаде під колесо
Того роздавить гнівне стадо.
Ти почепив на шию хрест,
Тяжіє правда, стогне віра,
І там де кров Господь пролив,
Антихрист жадібність ростив.
Дивись збирається журба,
Крутити знову тобі руки,
Весь час потворна і німа,
Пітьма цілує биті губи.
Ти в боротьбі хотів загинуть,
Тепер в кайданах і крові,
Рубці ніяк не заживають,
До кого крикнути на дні?
Де день і ніч в утробі гріє,
Столітнє зло гріхи породить,
І крізь обірвані серця,
Пекельний вітер мертвих бавить.
І ось він знову закричить,
Терпіти біль не в змозі тіло,
Але надія на прозріння,
Не дасть упасти на коліна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840504
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Ти не осліп