Квітне, квітне дівчинонька,-
білий цвіт, білий цвіт...
Як у полі берізонька,
на весь світ, на весь світ...
Усміхалась дівчинонька,-
молода, молода.
До тієї берізоньки
на побачення йшла...
І рум"янець на личеньку,
ніби мак розцвіта...
Під березою миленький,
там її вже чека ...
І берізка всміхалася,
їм обом молодим...
Їй донині не забулася
любов з кленом ясним...
Як берізка вбиралася,
як до свят, як до свят...
І до клена віталася,-
кожен ранок і час...
Вони листям торкалися
і сплітали гілки...
І любовно шепталися,
і щасливі були...
Та невчасно і нежданно,
налетів вітрюган,
їхнє листя і гіллячко,-
він і рвав, і ламав...
Затуляв клен берізоньку ,
що є сили гіллям...
Силу вітру щосилоньки,
він на себе узяв...
І ще більше розізлився
злющий той вітрюган...
І кленовеє гіллячко
на шматки поламав...
Залишилась берізонька
і цім світі одна...
Пам"ятає коханого
й його бачить у снах...
Постаріла берізонька,
опустила гілки...
Не забуде миленького,-
його ніжні листки...
Якби ж мала вона сили
і сьогодні, й завжди...
І хлопчині, і дівчині
помогла б залюбки...
Поспішає дівчинонька,
на побачення знов...
Біля тої берізоньки
розквіта їх любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840495
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.06.2019
автор: геометрія