Рубали геть під корінь, корчували,
Зі світу звести намагались нас,
А наші землі бидлом заселяли,
Що згодом відгукнеться ще не раз.
Нас стільки раз просіяно крізь сито,
Добірне в війнах спалене зерно.
Мільйони замордовано і вбито,
А верх спливли полова та лайно…
Оте лайно собі подібне плодить,
Нестерпний сморід руССкім духом зве,
Імперський привид поза тином бродить,
Непотріб й досі серед нас живе.
Полову вітер носить по оборі…
Які ж ті сходи будуть по ріллі,
Коли насіння з куколем в коморі,
А вже клепають коси москалі.
Лунає зрада, відчай тисне груди,
Та руки долу все ж не опускай,
Бо Україна, перш за все це люди,
Готові боронити рідний край.
Плекай ріллю, зернину до зернини,
Рости еліту, знищуй буряни,
Бо наша доля – доля України,
Щоб мир настав – готуйся до війни!
30. 06. 2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840444
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Мирослав Вересюк