На лавці під двором самотня біль стареча,
Вдивляється у шлях, біжать в чеканні дні.
Колись в її дворі сміялася малеча,
Вертали у гніздо лелеки навесні.
Вона ще молода, в руках усе горіло.
Наварить, напече, попорає в дворі.
Короткий сон вночі, давав наснагу й силу,
Лягала в глупу ніч, вставала на зорі.
Сама, усе сама… гірку вдовину долю
По вінця налило у келих їй життя.
Робила, як батрак, не знать щоб дітям болю.
А жінкою побуть не встигла до пуття…
Хоч сватались не раз, спиняли її діти…
А ну ж образить їх?! Не батько ж бо – чужий…
Тягнула віз тяжкий, щоб дати їм освіту,
Тепер в містах усі, а їй тут жить самій…
До неї у село спішать уже не дуже,
Мобільний телефон в кишені теж мовчить…
Стареча самота на скалки душу струже,
Чекання, сивий шлях самотністю болить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840293
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2019
автор: Наталка Долинська