Скрипалька, скрипку узяла до рук,
Вона для неї нероздільний друг.
Мелодія тужлива полилась,
Душа її так тугою взялась.
Водив по струнах у руці смичок,
До горла підступав давкий ковток.
Мелодія промовила слова,
Любов не вмерла, ще таки жива.
Візьми в обійми ніжнії її
І поведи туди де солов'ї.
Вона тобі відкриє серце враз,
Засяє в небі тисячу прикрас...
Скрипалька грає... скрипка голосить...
Їй боляче... ще такт... болюча мить...
Враз по щоці стекла гірка сльоза,
А у душі промчалася гроза.
Хтось крикнув... Браво! І букет вручив,
В мелодії хтось взяв і розлучив.
У серці залишилися слова,
Ти більш не мій... Я більше не твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840169
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)