Море хвилюється. Серце ще десь далеко.
Хвилі вгамовують голод моєї душі.
Чесно скажу,мені зовсім з тобою не легко:
Я кваплюсь писати, а ти безтурботно мовчиш.
Море хвилюється. Входить у двері вечір.
Все навкруги завмирає від чайок крику.
Руки, зціловані сонцем, кладу на плечі...
Згодом до цього щастя усі ми звикнем...
Згодом усі звикають. Ніщо не вічне.
Хочеться зразу, все! І щоб ще на вІки!
Та безліч століть бачить твоє обличчя
Щоразу душа, як сплющить до сну повіки...
Чесно скажу,мені важко повірити в тебе.
Надто вже щиро...таких не буває людей!
Ти мені море , що спрагло цілується з небом
В сутінках ночі наглУхо закритих дверей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840164
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2019
автор: Юлія Ганненко