Домашнє літо

Осінь  знову  задощила  –
Парасолькова  пора,
Дощем  довгим  місто  вкрила  –
Літо  з  пам’яті  стира.

Небо  сіре,  асфальт  мокрий,
Під  ногами  калюж  тьма,
На  деревах  листя  жовте
Вітри  порухом  здійма.

Пора  ніби  не  весела,
Бо  тепла  того  нема  ...
Та  спішу  я  до  оселі,
Де  чека  мене  сім’я.

Донька  сонечком  засяє,
А  дружина  привіта  –
Літо  наше  не  згасає,
Воно  сенс  всього  життя  !

Вересень  2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840052
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2019
автор: Юхим Гайовий