Його життя, немов метеорит,
з небес на землю впало передчасно,
але душа палає на весь світ
і щедро дарить невимовне щастя.
Дарує гарну пісню на віки
карпатський соловейко неутомно.
Тьмянішають і губляться зірки,
як скрипка грає на шляху додому.
Він знову й знову проситься у сни,
в гаю з черешень гнеться яворина…
Від осені крізь зиму й до весни
веде безсмертна пісня солов’їна!
26.06.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840045
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 26.06.2019
автор: Олександр Мачула