Вікно... Одне лише вікно, що зв'язує зі світом,
Квітує у весну воно, в плодах яскравих літом.
Радіє серце цій красі, бо іншої немає,
Мольберт і пензлик у руці і душенька співає...
Прозорі крапельки дощу на шибці залишились,
Малює він картину цю, щоб додавалось сили.
А ось уже летить сніжок і на вікні узори,
Сіпнуло щось, неначе шок, побачилося море.
Уяв багато, а воно, одне лише у нього,
Всміхалося йому вікно, що варто дорогого.
І сонця промені ясні, торкнулися долоні,
В яскравих блискавках вогні, - птахи на підвіконні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839967
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)